Історія школи

Шилівська школа.

Шилівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів. Решетилівський район, село Шилівка, вулиця Шкільна 1 а, 38430. Школа була відкрита Хорольським повітовим земством у 1885 році. На 1890 рік у школі навчалася 31дитина: 29 хлопчиків і 2 дівчинки. Вчителем працювала Ольга Степанівна Ревіна, яка закінчила Лубенську жіночу гімназію. Закону божого дітей навчав священик Лука Іванович Еллінський, громадський попечитель - Федір Андрійович Горобець. На утримання школи земство асигнувало 300 рублів на рік,  з них 250 рублів - заробітна плата вчителя і 50 рублів становила заробітна плата законовчителя. На 1900 рік у Калениківській волості Хорольського повіту, а саме до неї належало село Шилівка, навчалося 48,8 % дітей. У 1903 році було збудовано нове приміщення школи, воно протрималося як навчальний корпус до середини 90 –х років. На 1926 рік Шилівська сільська рада складалася із 14 населених пунктів і проживало в ній близько 3000 чоловік. Тому наповнюваність класів було дуже високою і становила 36 – 42 учні. Директором школи з 1929 року по 1941 рік  був Трикоз Семен Семенович. Семена Семеновича мобілізували на фронт у жовтні 1943 року. Воював у складі роти зв’язку 214 стрілецької дивізії. У лютому 1944 року за мужність і героїзм при виконанні бойового завдання був представлений командуванням частини до нагородження орденом Слави ІІІ ступеня, але нагородили медаллю «За бойові заслуги», а в січні 1945  - медаллю «За відвагу»                             

  У 1943 році,  після звільнення від окупації, школа знову розпочала свою роботу. Першим післявоєнним директором школи стала Вовк Одарка Кіндратівна, яку згодом змінила  Кавулько  Надія Амвросіївна.  Вчителі та учні школи завжди на передовій ідеологічного та трудового фронту. . Рік 1947 – кращі агітатори на селі вчителі школи: Тривайло І.Т., Трикоз С.С.,Черкун М.Т. Вони вивчають разом із виборцями Конституцію СРСР, «Положення про вибори до Верховної Ради УРСР». Під час походу до села Турбаїпід керівництвом учителів Пономаренка А.І, Кольчик Д.П., Гежі М.І.  фольклорна група записала спогади 90-річного діда Огаря. Навчання учнів поєднувалося із працею на виробничих ділянках,  благоустрєм  території школи, допомогою колгоспу на різних сільськогосподарських роботах. Учні Шилівської восьмирічної школи допомагають колгоспу ім..Фурманова зберегти одержаний молодняк. Руками юних вирощено 105 кілограм зеленого корму.  Зі спогадів  ветерана війни, вчителя школи з багаторічним педагогічним стажем Пономаренка Андрія Ілліча: « Після демобілізації з лав Радянської армії я повернувся до свого призначення – педагогічної роботи. В 1948 – 1949 навчальному році мені доручили взяти перший клас, в якійсь мірі  я боявся розпочинати свою роботу з першим класом. Тому що було багато переростків, а завдання кожного вчителя – дійти серцем до кожної дитини. Майже в кожної дитини на серці тягар: то батько загинув на фронті, то пропав безвісти. То була нелегка робота. До мене в перший клас прийшло 47 учнів, і скажу відверто, нелегко було мені працювати». Андрій Ілліч людина нелегкої долі. Він у  1933 році втратив усю сім’ю. Під час війни воював у 799 артполку 268 стрілецької дивізії, командир гармати сержант Пономаренко  був  нагороджений медалями «За відвагу», «За оборону Ленінграда». Педагогічний колектив школи 50- х років –Бреус Марія Іллівна, Супрун Григорій Федорович, Коба Михайло Федорович, Тривайло Ольга Іванівна, Кольчик Дарія Павлівна, Телепова Віра Макарівна, Гежа Марія Іллівна. Окрасою центру села став парк , закладений на честь 40-ччя піонерської організації, ініціатором цієї справи була П.П. Голуб. Ось що розповіла про неї колишній учитель школи Шкарбан Л.І.: «Незаперечним авторитетом не лише для шкільного колективу, а й для села була Поліна Прокопівна Голуб. Саме про таких людей говорять: - ,і швець, і жнець, і на дуду грець. Працювала директором, викладала історію та географію, була душею художньої самодіяльності, вела гурток політосвіти. Вона знала чим живе і дихає кожна сім’я, кожна дитина. Тепер я розумію, як це нелегко завоювати такий авторитет і як його підтримувати. Поліна Прокопівна сама спокою не знала і іншим не давала заскніти»  

Роки шістдесяті. За ініціативи  лісничого Псільського лісництва Данила Миколайовича Закладного учні школи власними руками на піщаному пустирі площею 40 гектарів створили диво – сосновий  ліс. Школярі Шилівської восьмирічної школи ділом відповідають на звернення учнів Решетилівської восьмирічної школи про збір металевого лому для виготовлення комбайнів. Учні школи зібрали 2141 кілограм металобрухту. Звичною справою для них була праця в колгоспі на літніх канікулах.  Наприклад Ганна Мегелик працювала три місяці на фермі, доглядаючи маленьких телят і виробила 97 трудоднів. А Ніна Кошкалда працювала в овочевій бригаді і виробила 89 трудоднів. Протягом літа діти вирощували кукурудзу на «піонерських» гектарах, заготовляли гіллячковий корм ( 17 тонн за сезон), працювали водовозами, вирощували шовкопрядів, вирощували кролів на пришкільній кролефермі (150 голів). Із районної газети «Під прапором ленінізму» -«До школи завітали українські письменники Олександр Ковінька, Дмитро Мегелик та Юрій Андрущенко . Зустріч розпочалася вступним словом поета Ю.Андрущенка про значення літератури у комуністичному вихованні наших людей.  Потім наш земляк Д.Мегелик прочитав свою «Баладу про землянку» та вірш «Біля воріт» - спогади про рідну Шилівку. Юрій Андрущенко прочитав свої ліричні та сатиричні твори. З великим захопленням слухали письменника гумориста Олександра Ковіньку».     Зі спогадів Бреус Марії Іллівни: « Я свою трудову діяльність у Шилівській школі розпочала піонервожатою, потім пізніше закінчила педінститут і почала працювати вчителем української мови та літератури. Скажу відверто, що саме життя в ті часи не було легким , але на те ніхто не звертав уваги, жили лише школою. У 1967 році я стала директором школи після Дмитренка Григорія Івановича. Він лише рік у нас пропрацював, а потім став інструктором райкому партії. З учнями школи ми проводили різні свята: вогники,вечори відпочинку. Особливо цікавим було святкування дня народження піонерської організації – 19 травня. На березі річки Псел палили вогнище, грали в різноманітні ігри. Дуже запам’яталася мені екскурсія до міста Києва 1968 року, куди ми їздили з кращими учнями школи». Навчання учнів проходило в чотирьох різних приміщеннях, три з яких були просто пристосовані для цього. І лише у 1975 році за ініціативи голови новоствореного об’єднаного колгоспу “Дружба» Шаковицького Доброслава Олександровича було збудоване нове приміщення школи. Колгосп також узяв на себе витрати на закупівлю меблів, шкільного приладдя та унаочнення. Новий навчальний корпус складався із семи класних кімнат, учительської та кабінету директора. Не передбачені були ні спортивний зал, ні актовий зал, ні майстерні. Щоб компенсувати ці незручності довелося використовувати старе приміщення школи 1903 року народження. У другій половині 70 –х в школі  працювали педагоги: Срібний Андрій Данилович,  Коба Марія Дмитрівна, Легка Алла Іванівна, Фещенко Лідія Іванівна, Маценко Василь Григорович, Доля Тамара Юхимівна, Луб’янецька Тамара Василівна, Крамаренко Лідія Іларіонівна В другій половині вісімдесятих років виникла райдужна перспектива розширити можливості школи за рахунок побудови сучасного двоповерхового приміщення з типовим спортивним залом. Було розпочато будівництво, яке на жаль не закінчене до сьогодні. Директорами школи в різний час працювали : Трикоз Семен Семенович, Вовк Одарка Кіндратівна, Кавулько  Надія Амвросіївна, Тривайло Іван Максимович, Малюта Іван Дмитрович, Голуб Поліна Прокопівна, Дмитренко Григорій Іванович, Бреус  Марія Іллівна, Лісняк Валентина Степанівна, Лизь Анатолій Васильович, Фещенко Лідія Іванівна, Кузьменко Володимир Вікторович, Кальницька Раїса Вікторівна, Кальницький Володимир Євгенович. В 90 роках минулого століття працювали в школі педагоги: Кузьменко В.В., Кальницька Р.В., Шкарбан Л.І., Кисіль Н.І.,Горобець В.І., Горобець Н.О., Малиш О.Я., Крамаренко Л.І., Малиш Г.М.,Малиш Ю.О., Крамаренко Н.П., Приходько О.М.. Комлєва В.А. Саме завдяки зусиллям Валентини Арсентіївни Комлєвої, вчителя музики, активізувалася робота художньої самодіяльності навчального закладу. Учні школи - постійні учасники та переможці оглядів та конкурсів художньої самодіяльності. У 2000 році школа розширилася за рахунок колишнього приміщення колгоспного дитячого садка. У цій будівлі розмістилися бібліотека, їдальня, майстерня та кімната для занять фізичною культурою. У 2002 році у школі з’явився перший комп’ютер. У квітні 2005 року школа отримала шкільний автобус, що дало можливість учням та педагогам цивілізовано прибувати до навчального закладу.

На території школи розташований пам’ятник землякам що загинули в російсько – японській та Першій Світовій війнах. Він був встановлений 1 травня 1919 року турботою і опікою уповноважених громади Арендаренка І.О. та Гнатенка С.С.  Дванадцятого жовтня  2011 року на приміщенні школи була відкрита меморіальна дошка на честь нашого славного земляка Героя Радянського Союзу, генерал – майора Арендаренка Івана Івановича. У 2012 році школа зайняла перше місце по рейтингу серед шкіл І – ІІ ступенів району. Учні школи є постійними учасниками міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», всеукраїнського фізичного конкурсу «Левеня». Вихованці гуртка декоративно-прикладного мистецтва «Лілея +» активні учасники різних виставок та ярмарків.  Історико – краєзнавчий гурток « Джерела» - переможець всеукраїнських та обласних  історико – краєзнавчих експедицій.

На 01 вересня 2016 року у школі навчаються 39 учнів і працюють 12 педагогів, 9 основних працівників і  3 сумісника. Серед педагогів 1 учитель – методист, 1 старший учитель, 3 педагоги мають вищу кваліфікаційну категорію, 4 вчителі І кваліфікаційної категорії.

                                  

Література

Архів газети «Решетилівський вісник»  1944 – 1968 р.р.

Полтавщина : Енциклопедичний довідник.( За редакцією А.В. Кудрицького).-К: УЕ,1992.-1204 с.

Памятная книжка Киевского ученого округа. Часть 5. Полтавская губерния. Издание Управления Учебного  Округа.-К: 1890.-217 с. (електронна версія)